1. Підхопивши, Валдад, савхетієць, сказав:
2. Доки не перестанеш? Стримайся, щоб і ми промовили!
3. Чому, наче чотириногі, ми замовкли перед тобою?
4. Тебе охопив гнів. Бо що ж? Якщо ти помреш, хіба піднебесна буде бездомною? Чи гори спадуть з основ?
5. І світло безбожних згасне, і їхній вогонь не підніметься.
6. Його світло в житті — темрява, і світильник з ним погасне.
7. Найменші вполювали його майно, нехай же його обмане рада.
8. Нехай його нога зловиться в пастці, і заплутається в сіті.
9. Нехай найдуть на нього засідки. І скріпить проти нього спраглих.
10. Сховано в землю сильце його, і його пастка — на стежці.
11. Хай довкруги нього вигублять болі, а численні, що навколо його ніг, хай прийдуть у великому голоді.
12. Йому ж приготовлено належне падіння,
13. хай стопи його ніг будуть поїдені, нехай смерть пожере його красу.
14. Нехай оздоровлення буде вирване з його життя, нехай його захопить біда, царське обвинувачення.
15. Нехай поселиться в його ночі в його шатрі, нехай буде посіяна сіркою його краса.
16. Його коріння під ним посохне, і зверху впадуть його жнива.
17. І його пам’ять зникне із землі, і його ім’я нехай буде на віддаленому обличчі.
18. Нехай хтось прожене його зі світла в темряву.
19. Не буде знайомого в його народі, ані не врятується його дім у піднебесній, але в тому, що є його, житимуть інші.
20. Над ним застогнали останні, а перших охопило здивування.
21. Це — доми неправедних, а то — місце тих, що не знають Господа.