Мир вам и дому вашему
Поиск по сайту:
«Може й ви Його учнями хочете стати?» (2) 02.02.2009
[ Христианство ]

«Може й ви Його учнями хочете стати?» (2)

Предыдущая часть

В нашій минулій статті ми почали міркуваті над тим, хто такі учні Христа, і як можна стати учнем Господа. Ми спробували зрозуміти становлення учнем з точки зору того, що людина повинна, по-перше, встановити правильні стосунки з самим собою, а по-друге, встановити правильні стосунки з оточуючими людьми. Ми також підкреслили, що людина повинна нести свого хреста щоденно, якщо вона бажає насправді бути вірним учнем Христа. Отже продовжимо.

Щоб стати учнем Христа й залишатися вірним, людина повинна в своєму серці прийняти рішення при необхідності пожертвувати ради Бога всім! А якщо людина не приймає такого рішення, чи може вона називатися учнем Ісуса? Господь говорить: «Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм» (Лук. 14:33). Частина "усього, що має" – це також відносини з людьми, які опираються правді. Що вибере людина: правильні відносини з Богом, чи дружні стосунки з людьми цього світу? Відповідь на це запитання визначає належність людини до Христового учнівства. Не слід забувати слів Господа Ісуса Христа: «Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре…» (Лук. 6:26). Адже «…хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається» (Як. 4:4).

Коли ми говоримо про встановлення вірних відносин з Богом, тоді слід ясно розуміти: наші стосунки з людьми повинні бути такими, якими їх воліє бачити Бог. А Господнє бажання – щоб ми не соромились перед людьми своєї віри у Христа. Готовність Господа Ісуса визнавати нас перед Отцем прямо пропорційна нашій готовності відкрито й без сорому визнавати Христа перед всіма людьми. Мат. 10:32,33: «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм».

Давайте скажемо якомога ясніше: або людина буде догоджати Богу, й тільки тоді вона буде мати право називатися учнем Ісуса Христа, або ж буде любити більше людей і догоджати їм, й тоді не зможе бути перед Богом послідовником Христа. Проста істина, й немудро обманювати самого себе, називаючись учнем, якщо насправді людина підкоряє свою волю бажанням й волі інших людей. В чому це виявляється? В покорі людським вимогам: «не читай Біблію», «не ходи на зібрання», «не жертвуй гроші», «не зустрічайся з сектантами» і т.д. Чинячи так, людина стає рабом іншим людям, які бажають усіма можливими методами змусити її жити за мірками їх особистих цінностей відповідно до їх уявлень про добро та зло.

Ми молимо Господа про те, щоб кожна людина, яка бажає бути послідовником Христа чи вже рахує себе Його учнем, з чистим серцем змогла повторити слова апостола Павла, та щоб всезнаючий Бог був свідком цьому: «Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим» (Гал. 1:10). Павло був послідовником і рабом Христа, тому що не догоджав людям. Людина, яка зі своєї волі чи примусово, але все одно догоджає людям, є духовним рабом цих людей. На превеликий жаль, для багатьох християн стало вже звичним чути від членів родини ультиматум: «Або я, або Бог», «Або я, або зібрання». Як сумно, коли в цій складній ситуації дитина Божа по слабкості робить вибір на користь родини, а не Бога. Як жахливо буде внаслідок такого рішення почути від Господа неба і землі слова осудження. Саме тому, дорогі брати та сестри, заохочуйте слабких: «Ви дорого куплені, - тож не ставайте рабами людей!» (1 Кор. 7:23).

Обов’язки учнів Христа

Обов’язки – це те, що необхідно РОБИТИ! Що повинен робити послідовник? Послідовник має йти по сліду. Врешті, на землі існує два сліда. Один залишив Ісус: «…Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Пет. 2:21). Приклад Месії для нас універсальний, тому що «Не вчинив Він гріха…» (1 Пет. 1:22). Бажаючи слідувати за Христом, кожна людина має обов’язок творити волю Отця Небесного і чинити Його справу, як то робив Христос. «Ісус каже до них: «Пожива Моя – чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити» (Ів. 4:34). Для Господа це було духовною їжею. Так і кожний християнин повинен розуміти: без цієї їжі він духовно помре, так само, як людина без буквальної їжі помирає фізично. Як наш Спаситель, Ісус Христос завжди догоджав Богу (Ів. 8:39), так і Його учні зобов’язані намагатися завжди догоджати Небесному Отцю.

Другий слід належить Божому супротивнику – сатані, й люди схиляються на цей шлях. Якщо слід Христа є вузьким шляхом, то слід сатани – широкий шлях вседозволеності (Мат. 7:13,14). Людина за власним бажанням вибирає перший чи другий шлях. Часто слуги диявола, фальшиві вчителі, гарними, приємними, облесними словами уловлюють людей, роблячи їх своїми послідовниками, а це означає, учнями диявола (2 Пет. 2:1-4,19).

Учень Господа зобов’язаний дотримуватись здорових слів вчення Ісуса Христа, Його Євангелії (2 Тим. 1:13), і робити це від усього серця (вивчіть для порівняння 2 Цар. 23:3, в російському тексті 4 Цар. 23:3). Це означає підкоритись Йому, бо слідування вимагає покори наказам Господа. Такий висновок ми можемо зробити з життя Калева, одного з дванадцятьох розвідників, яких послав Мойсей оглянути землю, обіцяну Богом. В книзі Ісуса Навина, розділ 14, ми знаходимо визнання Калева в тому, що він «…обставав [слідував, див. рос. текст] за Господом…» (вірш 8). В 9 вірші цього ж розділу, Калев цитує слова Мойсея, який давав таку ж саму оцінку діям Калева. Та коли ми звернемось до цих подій, як вони зображені в книзі Числа, то побачимо, що Бог оцінює дії Калева такими словами: «…він виконував накази Мої…» (Чис. 14:24).

В 1-й книзі Царів (рос. 3 Цар.) ми знаходимо ще один корисний урок, який допомагає нам краще розуміти значення слова "слідувати", і таким чином, краще розуміти обов’язки учня Христа. В 14-му розділі, вірш 8, читаємо слова Бога, звернені до царя Єровоама: «…та ти не був, як Мій раб Давид, що додержував заповідей Моїх, і що ходив за Мною всім серцем своїм, щоб робити тільки добре в очах Моїх». Очевидний висновок – слідувати Богу, це означає від усього серця робити тільки бажане Йому, що досягається через дотримання Його заповідей.

Послідовник Христа має носити хреста, бо це не тільки умова, але й обов’язок. «…Приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста» (Мар. 10:21), відповів Ісус на запитання: «що робити, щоб вічне життя вспадкувати?» (Мар. 10:17). Хрест є символом обов’язків, які повинні сягати готовності навіть віддати життя заради Бога. За часів Римської імперії розп’яття на хресті було широко розповсюджене. Спробуйте перенестись в своїй уяві на 2000 років назад, та уявіть собі, нібито ви бачите людину, яка несе хреста. Щоб ви подумали про цю людину? Певно, побачене примусило б вас міркувати: ця людина несе свою особисту смерть, бо вона буде розіп’ята. Тому вираз «нести свій хрест» включає в себе готовність померти заради вірності Богу. Така ідея міститься також в Об’яв. 2:10: «…Будь вірний до смерти, і Я дам тобі вінця життя!» Так помер Антипа (Об’яв. 2:13), Степан (Дії 7:57-60), Яків (Дії 12:2) та багато інших, імена яких записані в книзі життя.

Учень Господа повинен приносити плоди: «Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, - і згорять. Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позастануться в вас, то просіть, чого хочете, - і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої» (Ів. 15:5-8; див. також Лук. 8:11-15). Про які плоди говорить Ісус? Що означає "зароджувати рясно"? Виконувати обов’язки учня й означає приносити плід. Тому, давайте зараз назвемо деякі певні обов’язки учня Господа Ісуса Христа. Це поклоніння Богу з братами й сестрами в зібранні кожен раз, як церква збирається з цією метою (Євр. 10:25; Дії 2:42; 20:7). Також проповідь Євангелії мертвим у гріхах (1 Пет. 2:9; 2 Тим. 2:2,24; Дії 8:4; 11:19,26). Учень Христа зобов’язаний постійно вивчати слово Боже (Ів. 8:31; Дії 17:11). Привілеєм та обов’язком є спілкування з Небесним Отцем через молитву (Лук. 18:1; Дії 13:3; 20:36), а також спілкування з братами та сестрами (Євр. 3:13; 10:24), як і любов до них (Ів. 13:34,35; 1 Ів. 3:16-18).

Взагалі, у кожної людини є певні обов’язки перед іншими людьми, перед законом. Наприклад, учень в школі повинен відвідувати уроки й прикладати все старання, щоб отримати знання. Якщо він цього не робить, то в такому разі він є поганим учнем. Також й учень Господа, якщо не виконує своїх обов’язків, покладених на нього Богом, то він є поганим учнем, невірним послідовником. А як щодо нас з вами? Щоб не отримати незадовільної оцінки від нашого Вчителя, спробуємо повернутись на один абзац вище й ще раз його перечитати. Та тепер вже будемо відкривати в Біблії всі вірші, що там згадуються, а не тільки ковзати по них поглядом. Відкриваючи сторінки Святого Письма й читаючи про обов’язки послідовника Ісуса Христа, давайте протестуємо себе, стараючись відповісти на питання – як я виконую ці обов’язки?

Наскільки це важливо: бути чи не бути учнем Христа?

Слово «учень» (грец. "матетей") в різних формах повторюється в Новому Заповіті 268 разів. Це говорить про те, що тема учнівства є однією з основних богословських тем Нового Заповіту, і тому має величезну ступінь важливості.

Та ніхто не скаже краще й точніше про значення слідування за Христом, ніж Сам Господь. Своїми устами Він стверджував, що Його учні є Його сім’єю (Мат. 12:46-50). Якщо для людини важливо бути частиною Божої сім’ї, то для неї буде важливим слідувати за Ісусом.

Вирішуючи питання про значення Христового учнівства, розумно поставити Йому запитання: а що буде тим, хто піде за Тобою. Зі сторінок Святого Письма «Ісус відказав: «Поправді кажу вам: немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та Євангелії, і не одержав би в сто разів більше тепер, цього часу, серед переслідувань, - домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному – вічне життя» (Мар. 10:29,30). Учнівство – це благословіння як в цьому житті, так і в житті після смерті.

У всі часи темрява вважалась символом зла, а світло – символом добра. Якщо людина обирає світло, то це означає, що вона обирає учнівство, бо ж Той, Хто створив світ, «…промовляв… кажучи: «Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Ів. 8:12). Така людина, що ходить у світлі, тобто слідує за Христом, буде з Ним на Небесах, щоб отримати шану від Отця! «Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець» (Ів. 12:26).

Врешті, про важливість бути учнями Христа говорить велике доручення Господа: навчити всі народи тому, що заповідував Сам Ісус Христос (Мат. 28:18-20). Вираз в Мат. 28:19 «навчіть всі народи» на мові оригіналу має буквальне значення: «зробіть учнями». Навряд чи хтось буде заперечувати важливість Божих бажань, одне з яких полягає в тому, щоб бачити всіх людей землі учнями Ісуса Христа. Та це й не дивно, адже що Бог «…хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнаня правди» (1 Тим. 2:4).

За різних причин, люди можуть відмовлятися слідувати за Христом. Але при цьому вони повинні розуміти, що ціна такого вибору – особиста душа людини. Ісус закликає: «…Коли хоче хто йти вслід за Мною, - хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мат. 16:24-26).

Автор цієї статті ясно усвідомлював, що переважна кількість її потенційних читатчів – це люди, які вже є учнями Ісуса Христа. І вірогідно, саме з цієї причини хтось з християн буде вважати, що питання, яке винесене в назву статті, є недоречним, та й саму статтю неактуальною. Та попри все, ми маємо надію, що певні ідеї, які містить ця стаття, примусять братів та сестер у Христі провести ревізію відносно особистого слідування за Христом. Можливо у нашому з вами житті існує щось, що вимагає змін для того, аби ми були гідними послідовниками Господа Ісуса Христа.

Якщо ж хтось впевнений у тому, що йому така ревізія не потрібна, то нехай він прочитає слова Біблії: «…хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться щоб не впасти!» (1 Кор. 10:12). З цього приводу також корисно згадати Петра, який думав, що впасти може будь-хто, але ж тільки не він (Мат. 26:33; Лук. 22:33). В такій впевненості Петро був не одинокий (Мат. 26:35). Та пройшло всього декілька годин після його заяви про вірність Ісусу, і гіркі сльози були доказом помилки Петра. Пройшло дуже мало часу після запевнень учнів про готовність піти на смерть разом зі своїм Учителем, як «…всі полишили Його й повтікали» (Мар. 14:50).

Учнівство – це шлях, який починається тут, на землі, й закінчується в Небесах. Блаженна людина, яка проходить його від початку й до кінця. Навпаки, горе тому, хто почав слідувати за Христом на землі, та на ній і закінчує своє слідування за Ним. І щоб нам не бути в числі тих, хто відпадає, необхідно ретельно перевіряти себе, співставляючи зі зразком (2 Кор. 13:5). Інакше серед тих, про яких сказано: «Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним» (Ів. 6:66), можуть бути й наші імена. Така зміна шляха не відбувається зненацька. Спочатку християнин іде на маленький компроміс з сатаною. Потім дозволяє гріху укорінитися у своєму серці. І через деякий час дитина Божа слідує за Христом подібно Петру – «Петро же здалека йшов слідкома» (Лук. 22:54).

Чи маємо ми з вами, дорогі брати та сестри, сміливість називатися учнями Господа Ісуса Христа? Нехай така відвага у кожного з нас буде заснована на міцному фундаменті віри, яка діє любов’ю. Адже тільки та людина, яка налагодила правильні стосунки з Богом й зберігає їх, яка взяла свого хреста й несе його, лише така людина гідна бути учнем Ісуса.

В ім’я Ісуса Христа ми молимо Отця Небесного про те, щоб кожен з нас був достойним, справжнім учнем Господа. Амінь!

Предыдущая часть

Дмитрий Галюк


  << Вернуться

1527098 (+17)
27
2
17, 8
(С) 2018, Церковь Христа (Христова) г. Киев.
Комментарии, замечания, пожелания и предложения адресуйте нашему вебмастеру