2. Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.
3. Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.
4. Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:
5. Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!
6. Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.
7. У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!
8. А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!
9. Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!
10. Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,
11. забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...
12. Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.
13. Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!
14. Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!