1. Довелося Йому в суботу прийти в дім одного із фарисейської старшини, щоб хліба спожити, а вони за Ним наглядали;
2. І ось, постав перед Ним чоловік, що страждав на водянку.
3. На цей випадок Ісус запитав у законників та фарисеїв: Чи дозволено лікувати в суботу?
4. Вони мовчали. Він торкнувся до нього, уздоровив його і відпустив.
5. При цьому сказав їм: Якщо у когось із вас віслюк чи віл упаде в криницю, хіба не тієї ж хвилини почнуть витягати його навіть в суботу?
6. І не змогли відповісти Йому на це.
7. І, помічаючи, як покликані вибирали перші місця, оповів їм притчу:
8. Коли ти будеш покликаний кимось на шлюб, не сідай на перше місце, щоб не завітав хтось із покликаних почесніший від тебе,
9. І той, що покликав тебе, підійшовши, не сказав тобі: Поступися йому місцем; і тоді з соромом змушений будеш зайняти останнє місце.
10. Але коли покликаний будеш, то, як прийдеш, сідай на останнє місце, щоб той, який кликав тебе, підійшовши, сказав: Друже! Пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, що сидять з тобою.
11. Бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, буде піднесений.
12. А тому, хто покликав Його, сказав: Коли вчиняєш обід чи вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб вони також тебе колись не покликали, і не дістав ти винагороди.
13. Але коли вчиняєш бенкет, клич убогих, калік і кульгавих та сліпих,
14. І щасливий будеш, що вони не можуть відплатити тобі, бо відплата твоя у воскресінні праведних.
15. Зачувши це, один з тих, що сиділи з Ним при столі, сказали Йому: Блаженний, хто хліб споживатиме в Царстві Божому!
16. А Він сказав йому: Один чоловік вчинив значну вечерю і покликав багатьох;
17. І коли настав час вечері, послав служника свого сказати покликаним: Ідіть, бо вже все приготовлене.
18. І почали всі, неначе змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: Я купив землю, і мені треба піти й подивитися на неї, прошу тебе, вибач мені.
19. Другий сказав: Я купив п'ять пар волів і йду їх випробувати; прошу тебе, вибач мені.
20. Третій сказав: Я одружився і тому не можу прийти.
21. Коли служник той повернувся, то доповів про це володареві своєму. Тоді господар дому розгнівався і сказав служникові своєму: Побіжи скорше вулицями і перевулками міста, і приведи сюди вбогих, калік, кульгавих і сліпих.
22. І сказав служник: Володарю! Виконано, як ти звелів, і є ще місце.
23. Володар сказав служникові: Піди шляхами й на майдани і переконай прийти, щоб виповнився дім мій;
24. Бо повідую вам, що ніхто з отих покликаних не покуштує Моєї вечері; бо кликаних багато, але мало вибраних.
25. Із Ним простувало багато народу; і Він, звернувшися до них, сказав їм:
26. Якщо хтось приходить до Мене, і не зненавидить1 батька свого, і матері своєї, і дружини, і дітей, і братів та сестер, а, до того ж, навіть життя свого, той не може бути Моїм учнем.
27. І хто не несе хреста свого і не йде за Мною, не може бути Моїм учнем.
28. Бо хто з вас, бажаючи спорудити вежу, не присяде передніше і не вирахує видатків, і чи має він, що необхідне для звершення її,
29. Щоб, коли покладе підмурка і не зможе звершити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
30. Кажучи: Цей чоловік почав будувати і не міг скінчити.
31. Або, який цар, йдучи на війну супроти другого царя, не сяде і не порадиться передніше, чи сильний він з десятьма тисячами протистояти тому, що йде на нього з двадцятьма тисячами?
32. Інакше, поки той ще далеко, він пошле посольство до нього - просити миру.
33. Отак усілякий з вас, хто не зрікся всього, що має, не може бути Моїм учнем.
34. Сіль - добра річ; але коли сіль утратить силу, чим виправити її?
35. Ні в землю, ані в гній не годиться: геть викидають її. Хто має вуха слухати, нехай чує!