1. І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Божу таємницю вишуканими словами й мудрістю,
2. бо я вважав за правильне не знати серед вас нічого, крім Ісуса Христа, і то розп’ятого.
3. Тож перебував я серед вас у немочі, у страху і у великому трепеті;
4. і моє слово, і моя проповідь — не в переконливих словах мудрості, але в проявах Духа та сили,
5. щоб ваша віра була не через людську мудрість, а через Божу силу.
6. Ми говоримо про мудрість досконалих, а не про мудрість цього віку чи правителів цього віку, які минають.
7. Але ми говоримо про Божу премудрість, заховану в таємниці, яку відкрив Бог перед віками для нашої слави;
8. її ніхто з правителів цього віку не пізнав, бо коли б пізнали, то не розіп’яли би Господа слави.
9. Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, — те приготував Бог тим, які люблять Його!
10. Нам це Бог відкрив через [Свого] Духа, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.
11. Бо хто з людей знає те, що є в людині, крім духа людини, який живе в ній? Так само й Божого ніхто не пізнав, хіба тільки Дух Божий.
12. Ми ж одержали не духа світу, але Духа, Який від Бога, щоби знати те, що дароване нам Богом;
13. про що й говоримо не вченими словами людської мудрості, але навченими [Святим] Духом, порівнюючи духовне з Духовним.
14. Адже душевна людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство й вона не може цього зрозуміти, тому що це досліджується духовно.
15. Духовна ж людина про все це судить, а її саму ніхто не судить.
16. Бо хто пізнав розум Господа, хто повчатиме Його? Ми ж маємо розум Христа!