Та чи ж існує Бог насправді? (6)

11. Існування влади доводить, що є Той, хто її встановив

У світі все тим чи іншим чином пов’язано між собою, перебуває у якості, що його хтось спланував, і знаходиться під владою правил, встановлених всемогутнім Творцем. Це і є незаперечним доказом існування Бога. Усе в природі кориться його законам, і не в змозі їм протидіяти, як не може камінь у вільному пересуванні у повітрі рухатися вгору, але прямує до землі, що притягає його. Невірно думати, що природа сама керує собою без усяких правил, або сама встановлює для себе закони. Всі речі від найменших часточок до космічних просторів скупчення галактик підпорядковані законам Бога, який має владу над усім. І цей Володар всесвіту, без якого нічого б не існувало, засвідчив про Себе багатьма різними способами. Один із них, про який ітиметься, - це встановлення серед людей інституту влади.

Не люди самі, а Бог, саме Він, для порядку і організації суспільства встановив серед нас владу і неодноразово довів, що саме Він контролює владу. Хтось вважає, що суспільство саме вдосконалює себе, і держави самі еволюціонують від примітивного устрою до більш складного. Та це не зовсім так, тому що у цих процесах насправді є роль людини і роль Бога, іноді непомітна. Самою владою і тим, що вона чинить, та перебігом подій історії у вирішальній мірі керує Бог, і ось відомі приклади, як відбулося не те, що планували великі цього світу. У часи Гітлера Німеччина розбудовувала себе як тисячолітній Рейх, і це був намір людини, але не так сталося, як гадалося. І десь туди ж пішла велика держава СРСР із сонячним майбутнім з її атеїзмом і комунізмом для усього світу. У чомусь найрозумніші голови з їх величезною владою і фантастичними можливостями прорахувалися. Вони не змогли перешкодити тій історії, яка відбулась, але не за їх намірами. Це сталося тому, що десь тут, якось у всьому цьому, як завжди, у всіх випадках, що були із людством, діяв і Бог з найбільшою владою і найкращими планами. І використовував Він для цього щось більше ніж бажання і можливості людей, а саме Свою якість бути всемогутнім і творити саме те, що, в решті решт, потрібно Йому. Це про те, хто є справжнім творцем історії, але роль людини ми не відкидаємо.

Усе створене існує тому, що Господь створив умови для існування, об’єкти існування і закони для існування створеного, яким воно кориться, а інакше нічого б не було. Біблія розкриває механізм перетворень у суспільстві, і як відбуваються зміни в устрою держав, про що дехто сказав би: «Це еволюція людства, і у цьому є роль лише самих людей». Але можна побачити при бажанні, що вирішальним у цьому є воля Божа, Він визначає чому бути. У єврейській історії періоду Суддів досить чітко зафіксована така обставина: «Того часу не було царя в Ізраїлі – кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!» (Суд. 21:25) В ці часи суцільне безладдя поглинуло країну, тому що люди не корилися Господньому Закону, який ніс суспільству гармонію і злагоду, і був Божою конституцією для найкращого життя. Пізніше, у часи пророка Самуїла, вони побажали мати царя, і держава мала стати вже зовсім іншою. До цього часу Бог був їх Царем і керував ними Законом, даним через Мойсея, але часто вони перебували у непокорі йому, від чого зазнавали втрат. Та ось, набагато раніше, більш як за чотириста років до державних перетворень ще у дні Мойсея, Бог попереджав, що коли вони захочуть мати царя, як і інші народи, Він говорив, яким має бути той цар, і який тягар буде покладено на суспільство, щоб забезпечувати такий устрій держави. Усе це відбулося. Коли і як? Не Господь цього захотів, а люди, коли відмовилися своїм царем бачити Його, Котрий над ними царював через закон Мойсея (1 Сам. 8:7) Зміна устрою держави - це не було Божим бажанням, але Він дозволив. Господь сказав до Самуїла: «Послухайся їхнього голосу і постав їм царя!» (1Сам. 8:22) Ви бачите? Люди захотіли, але дозвіл і наказ дав Бог, і інакше це б не відбулося, і більшість добре розуміє, що не завжди є те, що хоче людина, але завжди буде те, що звелить Господь. Потім євреї вже стогнали від наслідків державного перетворення, але що потрібно побачити у послідовності цієї історії, що влада встановлюється і контролюється Богом. Пізніше саме Бог поділив державу євреїв на два царства – Ізраїль і Юду, а перед цим Він зробив їх володарями Ханаану, хоч самі вони вважали це неможливим. Згодом вони втратили Єрусалим і країну саме тому, що Ісус сказав: «Ось ваш дім залишається порожній для вас» (Мат. 24:37). Господь вирішував, кому царство чи країну дати, а кого позбавити, і навіть говорив, чому Він це робив. І хоч ця тема викликає багато запитань і не завжди у ній людям усе зрозуміло, це є істина, що немає на землі влади не від Господа.

Зараз людство має три інститути влади, котрі встановлені Богом. Існує три сфери або три утворення, які мають у собі владу, і ця влада надана Господом. Ці утворення: держава (володар, уряд, начальства і таке інше), сім’я (діти коряться батькам, жінка – чоловіку, і усі вони Богу), церква (глава – Христос, а у громаді керівна роль пресвітерів або чоловіків). Усі люди мають коритися такому світовому устрою, а протидія цьому веде до розладу, занепаду і знищенню.

Чому Бог зробив таким устрій сучасного світу? Мабуть це випливає з якісних властивостей людини і стану, якого досягнуло людство. Церква з’являється тільки після приходу Христа, і ця мить історії зветься «виповненням часу» (Гал. 4:4). Тобто прийшли часи, які з точки зору Бога відповідали кращим чином тому, щоб створити Церкву Христову, як царство Господньої влади на землі. Щодо сім’ї і держави Бог надав цим установам владу, щоб вони використовували її на добро, і це один з напрямків, яким Його воля виконується у світі. Так відбувається керівна роль Бога на землі через владу, надану державі і сім’ї для найкращого буття, і зневажання такого факту - це шлях руйнування.

Про царів, генсеків і президентів йтиметься далі, а зараз необхідно прийняти очевидне: людина відрізняється від тварини, тому що створена за образом і за подобою Божою; тому і отримує для керування собою владу. Зрозуміло, характеристики влади і те, як вона має застосовуватись серед людей, відрізняють її від того, як панує ватажок у зграї тварин. Головне те, що контроль і керованість серед людей мають небесне походження. Біблія стверджує, що усяка влада на землі є від Бога (Рим. 13:1) І те, що люди мають владу, якої не мають жодні живі істоти, дає можливість побачити беззаперечну необхідність цього, як одну з умов нашого існування у якості людського суспільства. Якби держава, сім’я, церква не мали тієї влади, якою наділені Богом, людське суспільство було б схоже на отару баранів або хижу зграю, та тут навіть і порівнювати важко. Але Господь людині дав найкраще і необхідне для організації суспільства, і коли ми коримось такому устрою, це певною мірою убезпечує нас від самознищення. Усвідомлення того, що світ не сам себе таким створив, але такий його устрій встановлений саме Богом, визнання цього для багатьох є переконливим свідченням існування Бога.

Усім серцем людина спроможна відчувати існування Бога через віру, хоч розум і намагається шукати доказів. Кожному серце через віру промовляє: «Бог є», хоч розум і має потяг до переконливих свідчень. Лише людина має властивості і характеристики, риси і здібності, відповідно до яких Богом серед людей була встановлена влада. Дещо назвемо. 1) Усвідомлення обов’язків – це невідомо зозулі, яка підкладає своє яйце до чужого гнізда; щось таке роблять і люди, але це жахливий виняток. 2) Відчуття провини – це невідомо гієні, яка може з’їсти на сніданок свого хлопця, та багато людей втрачають сон, бо дуже завинили у чомусь. 3) Совість – люди кажуть, що свині її не мають. 4) Моральність і 5) Відповідальність – незнайомі півню, що кидається на всіх, або кролю, який запліднює всіх самиць, що поруч. 6) Страх перед Богом і релігійність притаманні лише людині, жодна з тварин не виявляє таких ознак.

Багато людей не вірять, що влада від Бога, тому що не знають або не розуміють щось у цій темі. Інколи тут є складні запитання, та розглянемо твердження і приклади, як це іноді відбувається. Колись непомітно або незрозуміло, але у цьому випадку чітко і ясно стало комусь вочевидь, що влада дається і віднімається Богом. Великий цар стародавнього світу Навуходоносор проходжувався по своєму палацу у Вавилоні та, пишаючись собою, промовляв: «Чиж це не великий Вавилон, що я збудував його… міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?» І дуже несподівано, навіть ніхто не чекав і не гадав, що таке може бути: «…ще це слово було в устах царських, коли з неба впав голос: «Тобі говорять царю Навуходоносоре: оце царство відходить від тебе!.. аж поки не пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче». Усе так і відбулося (Дан. 4:27-30). А коли скинули генсека Хрущова ці міцні люди, що на його місце поставили Брежнєва, планували його керівництво, як дуже тимчасове. Та хіба співпала справжня історія з бажанням і намірами тих, хто здійснював свій славний план?

Кажуть, наполеглива праця у досягненні влади - це професія більш древня ніж проституція. Дійсно, з точки зору Бога, тут багато бруду. Але влада все ж від Бога. Ісус виявив повагу до влади, наказавши віддавати кесареве кесареві (Мат. 22:21). А послання Юди засуджує тих, хто зневажає начальство і лихословить високі власті.

Не кожна держава і уряд, не кожна сім’я чи церква визнає встановлення влади Богом, і не кожне з цих утворень повністю кориться його законам, від того усе безладдя. Та є багато людей, які бажають бачити, що владу держави, сім’ї і церкви встановлено Богом. Він дав закони суспільству і владі, і таким чином на землі підтримується найкращий стан речей. А ми говорили про докази існування Бога.

Анатолий Шкрябин