Мир вам и дому вашему
Поиск по сайту:
Та чи ж існує Бог насправді? (4) 14.04.2009
[ Бог, Божество | Спасение ]

Та чи ж існує Бог насправді? (4)

Предыдущая часть К началу статьи Продолжение

«Буває ж таке! Цей святий старець ще не почув у своєму лісі, що Бог помер!» Така поезія, де кожне слово міцно стоїть на своєму місці, виспівує ось що: сатана править світом, і більшість людей свідомо обирають бути рабами гріха, відмовившись визнавати Бога і Його владу. Буває ж таке: автор ніби здивований тим, що відбувається щось неправдоподібне, неймовірне, що мало б викликати посмішку співчуття з приводу того, що є й такі, ото дивина! Цей святий старець: - це описання людини благочестивої, розумної, з життєвим досвідом, нібито наголос на цих рисах, та у свідомості декого його схоже ототожнюють з вимерлими динозаврами, бо він не зрозумів, що давно потрібно було б відкинути його старі цінності і пристосуватись під світ, який змінився. Ще не почув у своєму лісі: - начебто йдеться про примхливого одинака, що одокремив себе від решти нормальних людей, заплющив очі, закрив вуха і перебуває в омані власного безглуздя, тоді як усе прогресивне людство живе у новому вимірі. Бог помер – такий вислів це не лише образа вічно існуючому Небесному Отцю, а й Його вірним дітям. Автор, який особисто в існування Бога не вірить, у такий спосіб стверджує: Бог помер в уяві більшості і людство семимильними кроками стрімко рухається до прогресу, лишаючи позаду старе. Така поезія виспівує ось що: віруючи люди – це жалюгідне посміховисько.

Дійсно, світ прогресує. Деякі лицарі, ковбої і навіть козаки пересіли з коней на джипи; туризм прогресує, дехто замовляє подорожі у космос; гармати вже жбурляють не камінням, а сигналами, які змінюють не тільки настрій, а й фізіологічні характеристики людини – отаке кіно. Та є те, що лишається незмінним: «Держава бреше всіма мовами про добро і зло – і що не слово, то брехня, і що не майно, то крадене» (відомий афоризм). Класик літератури писав про чиновників: «У цієї чистокровної сволоти кругова порука, вони тягнуть з казенного пирога начинку». Це відбувалося в усіх імперіях, у державах з тоталітарним і демократичним устроєм, та мабуть у нас не так. Але і у нас вже почали вголос говорити про те, що на життя домашніх тварин у когось витрачається набагато більше, аніж витрачають люди на своє життя у будинках поруч, і як в усі часи хтось з цього цинічно промовляє: «А що поганого, коли комусь живеться добре?» Отакий прогрес. Але що в ньому потрібно виділити окремо – це моральну складову, про неї далі і поговоримо. І треба побачити перш за все, що коли у світі щось прогресує, то прогресує і аморальність, хоч і здається: куди вже далі?

Хтось скаже: навіщо мені усе це, що я чую у теленовинах чи дізнаюсь з газет або книжок? Мені, будь ласка, щось з релігійної тематики. То будь ласка. Також незмінним залишається й те, що коли людина, обтяжена скорботою своїх гріхів, бажає стати на шлях пошуку небесної чистоти, вона впадає в обійми кровожерливих перевертнів, які ґвалтують її совість і роблять її сином геєни, вдвоє гіршими за себе (Мат. 23:15). Знаковим і незмінним є те, що у релігійне середовище завжди приходять ті риси, якими наділило себе суспільство. А це означає, що десь сьогодні люди можуть побачити не біблійну дисципліну церкви, а партійну з вождем, що знищує духовно, морально і фізично. У якійсь церкві можуть відгукнутися такі явища, як армійська дідівщина, або «прописка», яку практикують у буцегарнях, хтось може удосконалювати своє вміння маніпулювати людьми. Крадії і брехуни, де вас нема? Лицемірство і підлабузництво, де ви не поширювались? Там де є люди, там є і людське огидне! Отож, десь і у церкву приходять жадоба до влади і грошей, або така гидота, як задоволення від того, щоб коїти зло, і це хвороба совісті. Чим гірше про них думають праведні, тим краще оці лиходії почувають себе. Звичайний сатанізм із обличчям Ангола світла (2 Кор. 11:14). АЛЕ ДАЛЕКО НЕ ВСІ ХРИСТИЯНИ ТАКІ.

Як і чому відбувається те, що зло більш спроможне у своїй дії за добро, і чи вдасться це колись унеможливити, чи хоч трохи змінити на краще? Інколи твориться відвертий злочин і сонне, або огрубіле чи залякане суспільство ніяк не реагує. Але в більшості випадків якісь умільці чинять велике злодійство тишком-нишком, завуальовано і неприховано з неперевершеним вмінням брехати. Ними застосовується увесь необхідний арсенал знань і умінь, щоб люди не могли визначити, що відбувається і яким чином. Це і є життя суспільства. Багато хто впевнений, що інакше бути і не може з тієї хоч би причини, що якісь «чесні і розумні» поширили філософію, що добро і зло речі відносні і взаємозамінні. Тобто, що для Вас добро, це ж саме для когось зло, і навпаки. Цією отрутою щедро годують. Серед «вільної думки» це найпоширеніше щеплення. Багато хто з жадобою і насолодою ковтає це і вчиться застосовувати. То чи ж буде серед нас процвітати правда, коли написано: «Але один грішник погубить багато добра»? (Єкл. 9:18) Як цього лиха уникнути? (Будь ласка, не дозволяйте пересмикувати речами, коли вживають приклади, подібні до такого: для одних цукор – це на користь, а для інших – це біла смерть.) Єдиний шлях успішної протидії збоченню розуму - це використання Божого закону, записаного у святому письмі, Біблії, на якій між іншім клянуться десь у судах, і ще й досі десь складають присягу, коли стають президентами. Але чи захочуть застосовувати для життя закон Божий ті, хто у Бога не вірить, хто залюбки приймає думку, що Бог помер, і Його нема ні у їхньому розумі, ані в серці, ані в житті?

9. Існує закон, який доводить, що Бог є

Світ безбожний і світ релігійний має в собі моральну складову – вчинки людей, які є добрими чи злими. Але хто визначає що є добро чи зло? Бог, а люди лише визнають це. І там, де саме люди дають визначення добру і злу, починається хаос, усе лихо землі. Там, де «найрозумніші» цього світу заплутали себе і інших, там прості серцем, керуючись Божим законом, міцно стояли у тому, щоб відрізняти біле від чорного. Цікава річ: існує закон простий і зрозумілий, справедливий і незмінний, і це не узагальнений і вдосконалений досвід людства, як дехто нав’язує таку думку. Незалежно у який час і де живе людина, незалежно від того, якої вона нації чи культури, бажає вона чи ні, розуміє чи ні, на неї поширюється Божий закон. Дещо назвемо: вбивство невинних, наприклад, як Каїн убив Авеля, це завжди й в усякому місці погано; крадіжки і брехня, п’янство, перелюб і зґвалтування і тому подібне, - це завжди і по всій землі було, є і буде злом. Людина, щоб покласти на цей закон своє вето чи просто ігноруючи його, намагається в усі часи вигадати складне запитання щодо моралі, на яке комусь колись важко відповісти. І таким чином вона начебто проголошує: робити можна все, що мені потрібно, вона нібито у такій спосіб доводить: стандарту моралі не існує. Але це неправда, еталон праведності є, є закон відносно добра і зла, який прийшов до людей від Бога з небес, він має надприродну силу і походження, він незмінний, і на протязі усіх поколінь через людський досвід цей закон демонстрував свою істинність і міць.

По телебаченню з аудиторії, поділеної на два сектори, транслювалася суперечка з питання абортів, де з обох боків сиділи медики, філософи, психологи. Ті і інші так начебто досить переконливо обґрунтовували свої погляди і висновки, які були протилежними. Поки я дивився, жоден не застосував Біблію для визначень і висновків. Ось чому, ніби сліпі, вони не спромоглися дати істинного обґрунтування ні з одного боку. У нашому житті є безліч цікавих і важливих щодо моралі запитань, на які освічені люди і навіть фахівці дають протилежні відповіді, але річ у тім, що ці питання і відповіді пов’язані з добром і злом, і від того, чи робить людина правильний висновок, буде залежати, чинитиме вона гріх, або ні. Ось приклади таких запитань, і їх дуже багато: чи припустимо грати в азартні ігри, або контрольовано, культурно для задоволення вживати алкоголь; аборти і наркотики, зміна статі (транссексуалізм) і хабарництво, неправда заради добра або вбивство заради захисту, одежа і зовнішній вигляд чоловіка і жінки, чистий бізнес, чиста політика, евтаназія, служба в армії і багато іншого, - по всіх оцих темах можна знайти правильну відповідь у біблійних принципах, бо вони містять у собі Божий закон, який є істинним мірилом добра і зла. Люди інколи ненавмисно роблять хибні висновки саме з-за незнань. Але буває і таке – літній чоловік наставляє молодика словами: «Найкращий закон – якщо він заважає тобі жити, викинь його». Так затуманюється розум. І коли оця філософія поглинає світ, багато людей нездатні правдиво визначити: що є що і хто є хто, і це робить зло необмеженим. Та не існує жодного шансу, як визначити зло і покращити світ, окрім як через знання Божого закону і застосування його у житті. «Усяке добре давання та дар досконалий приходить з гори від Отця Світил» (Як. 1:17).

Що необхідно знати про Закон Господній як стандарт моралі? Ніколи з створення світу не було часу, коли б люди не мали Божого закону. Пізніше через Мойсея Бог склав з євреями заповіт, який також містив в собі моральну складову. Цей закон не був ярмом для нації, а великим благом, що видно з його оцінки. «…щоб було добре їм та синам їхнім навіки» (Повторення закону 5:29). Інші народи у цей час продовжували керуватись Богом через написане Господом у їхніх серцях, про що свідчило їм сумління та їхні думки (Рим. 2:15). І хоч не все до кінця відомо з цього питання, та про цей факт говориться настільки ж вагомо, як про керованість християн Божим законом нового заповіту, де навіть схожою мовою записано: «Покладу закони свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх» (Євр. 8:10). І після того, як Ісусом була пролита кров нового заповіту, Бог встановив закон, але вже єдиний для усіх народів.

І цей закон не тягар, що заважає існуванню особи, а єдина можливість для, по справжньому, щасливого життя. Розуміння того, що керуючись законом Божим, людина перемагає зло, підносить її до небесного блаженства. Він задовольняє особу інтелектуально, емоційно, захищає життя, покращує світ, дає спокій душі, веде до вічного життя. Він показав любов Бога до людини і заохочує особу відповісти любов’ю до Бога і людей. І цікаво, що цей закон багатьом довів існування Бога, довів з їх власного досвіду, саме тим, що люди переконувались, - там, де вони діють за Господнім законом, це спрямовує їх до добра.

Предыдущая часть К началу статьи Продолжение

Анатолий Шкрябин


  << Вернуться

Случайные фотографии
1599001 (+80)
19
1
14, 4
(С) 2018, Церковь Христа (Христова) г. Киев.
Комментарии, замечания, пожелания и предложения адресуйте нашему вебмастеру